Часто стикаємося з нерозумінням оточення… Я вважаю вам знайома ситуація, коли зустрівся з другом, в тебе якась серйозна проблема, нещастя і ти розказуєш, ледве стримуєш емоції, дивишся на співбесідника…, а він нуль, його твоя розповідь не зачепила… і тут ти вирішуєш, що він не розуміє чи не хоче тебе зрозуміти, ображаєшся і йдеш… Але в цій ситуації обидвоє неправі…
По-перше, ми повинні усвідомлювати, що нас повністю ніхто не зможе зрозуміти… Життєвий досвід, оточення, наші особливості роблять унікальний психологічний мікс, що унеможливлює двом різним людям ту саму ситуацію відчути таким же ж чином…
По-друге, порівнювати людські біди повністю неправильно… Уявіть, що дівчинка Катруся в 1-ому класі загубила улюбленого ведмедика – це найбільше горе, що вона переживала… В 5-ому класі Катрусю відмовився провести додому хлопчик, який їй дуже подобався – тепер це найбільше горе, що вона переживала… І так далі… В кожного з нас є особиста шкала хорошого і поганого, і відчувши потужніше ми підміняємо максимальні значення. Я веду до того, що людину може «розбити» якби незначна проблема, але це не означає, що вона буде переживати менше, ніж людина в якої сталось щось більш трагічне… І та, і та людина страждають від найгіршого, що з ними ставалось...
Тому не намагайтесь порівнювати чи оцінювати… Просто будьте там для цієї людини! Обніміть, підтримайте, спитайтесь чим можете допомогти… Кожному з нас, у свій час, потрібна людина з якою можна поділитись тим, що болить, чи від чого стає тепло на душі… Будьте цією людиною :) Зрозуміти може не вдатись, але завжди можна постаратись, правда?! :)
-----------------
26.02.2015 р.
