Я вдома лиш поруч з Тобою!

Надіюсь там краще, ніж було зі мною...

Авторський переклад пісні "Taylor Swift – Last Kiss"

Як зараз пам'ятаю погляд я твій,

Єдине світло серед ночі
І ті слова, що шепотіла одному мені
Казала без мене ти жити не зможеш
Але не вернулась...
Таки змогла...

Згадую свіжість повітря після дощу,
Сонця крихти у кожній калюжці
І ти між ними травневого дня
Сорочка ледь втримує серце
Ще досі я чую обіймів тепло
Сидячи сам на підлозі, закутавшись у спогадів плед
Усвідомлюю, що не знаю, як стати тим, по кому ти сумуєш...
Ніколи не думав, що останній цілунок може не в старості бути...

Все, що лишилось по тобі
Вуста мовчазні з іменем застиглим твоїм...
Тепер дивлюсь на твоє життя крізь призму фотографій,
А колись поправляв ковдру, коли ти солодко спала
Тепер відчуваю як зникаю з твого життя,
А колись теплом ти зігрівала...
І не пропущу жодної зустрічі з спільними друзями,
Щоб, так між іншим, спитатись "Як вона?

Надіюсь там краще, ніж було зі мною...

-------------
22.11.2014

Запитання без відповідей

Багато написано про пошук тої єдиної людини, що одна і на все життя... Але що робити, якщо її знайшов, але для "Вас" немає місця в цьому зіпсованому стереотипами і псевдо-цінностями світі?...

Якщо немає "завтра" для вашого "і жили вони довго і щасливо..."...

Якщо "половинки" надломились в дорозі, стерлись негараздами і пообростали принципами так, що тепер не підходять одне одному...

Якщо роздарували тепло випадковим людям, а та єдина мерзне в обіймах...

Залишається лише надіятись, що існує такий світ, в якому доля мала на вас інші плани...

--------------
18.11.2014

Чому вважається нормою шкодити собі?

Вот скажіть мені - чому поїдання банана на вулиці викликає насмішки, а смоктання тліючого циліндрика з сушеною травою - ні...?! Чому всім потрібно пояснювати свій вибір, коли замовляєш в барі негазовану воду, а споживання "результатів" (самі розумієте яких) життєдіяльності дріжджів - це норма...?!

Коли вживав алкоголь, курив та їв що-попаде і коли захочеться - то оточуючих усе влаштовувало, ніхто нічого не пропонував змінювати... А коли почав слідкувати за своїм здоров'ям, відмовився від шкідливих звичок, скинув зайві кілограми - в мене раптом появилось море "лікарів", які намагаються переконати, що я зараз роблю щось не так і приношу шкоду своєму здоров'ю... Тільки я тут не бачу логіки?! 

Чому в 21-ому столітті, коли живуть такі мудрі і розвинуті люди - вважається нормальним шкодити своєму організму?! Чому саме отруювати себе вважається крутістю, а бути здоровим - ні...?!

Але все могло би бути зовсім по-іншому! 

На вулиці підходили б із запитання "чи не знайдеться жменька горішків? Бо свої в машині забув...". 

Робили б перерву на свіжовичавлений апельсиновий сік, а не енергетик. 

За компанію робили б зарядку і виходили подихати свіжим повітрям, а не димом. 

Збиралися б після важкого робочого тижня випити по пляшці гарбузового соку, а не отрути. 

Піднімали собі настрій фізичними вправами, а не наркотиками. 

Корпоративи, дні народження святкували б так, щоб покращити своє здоров'я, а не зіпсувати його, щоб ранком прокидатись чудово себе почуваючи і з новими теплими спогадами про вечір, а не з бажанням вмерти і провалами в пам'яті...

Але знайте, що багато-хто вже так і робить - і ви також зможете! Головне це бажання і правильна мотивація! 

P.S. Завжди готовий помогти підтримкою і порадами!

Однозначне все стає багатоликим...

Сприймати більше звичного назвати даром чи ж прокляттям варто?!... Щось є від того й іншого...

Півметра вище рівня асфальтового моря можеш бути ти... Хоча частіш пірнути тягне десятки метрів вниз... Сліпим лежати з мінусом вобнімку, коли поверхнею плюси крокують зрячі... 

Тому, що кольорів палітра дала збій і ще в роддомі... яскраві тьмяними здаються... а межі, що їх окреслюють так "чітко", для мене вийшли з берегів, відкривши погляду буття картину справжню... Гримаси й маски, роками вправно зіткані людьми, їх без звороту розмило сирістю брехні, що парою здійнялась, зігріта намірами отими, що лиш "найкращі" ... А однозначне все стає багатоликим, з падінням градуса в крові, отруєній колись надії поцілунком... 

Слова ж пусті, в обгортках лесті, поривом вітру за обрій сприйняття несе, де їх належно байдужість зможе оцінити... Тоді й оголюється давно не юна і вульгарна правда... Яку б волів не бачити, мабуть... Без поспіху в ілюзії полоні шпалерами все явне б закривать... Але...

--------------

09.11.2014

Посмішка Твоя всі негаразди вмить змітає

Хоч «Ми» й «почалися»» недавно,

Та щастя встиг пізнати я!

І кожна мить проходить марно,

Якщо не поруч Ти і я!

Твої прекрасні оченята,

Немов блискучі дві зорі,

Дали надію на майбутнє,

Поводирями стали у житті!

А посмішка... та посмішка Твоя...

Всі негаразди вмить змітає,

Знімає з плеч тягар буття,

І радість душу наповняє

Що Ти моя! Лише моя!

Цей крок... 

Один лиш крок нас розділяє...

І сил триматись більш нема!

Хапаю жадно, обіймаю 

Стрункий твій стан руками обома!

І ось він... «спокій і не спокій»,

Твого жаданий тіла дотик...

Я буду ним до віку спраглий!

Моє лікарство, мій наркотик...

З Тобою тепло, легко, ніжно

Завжди цікаво і трошки млісно

І кожен день стає все краще

Я хочу так – ніяк інакше!

Тебе так мало - хочу ще!

Будь ласка, дуже прошу!

Від мене ти не їдь ніде!

Я чесно - я хороший!

Момент не-повернення...

Коли пройшов поріг ти смерті, коли утратив всі орієнтири у житті, коли доля поставила тебе у позу... Приходить момент не-повернення... Нема до чого вертатись... та й нема вже як... Вот тоді починаєш направду жити! Ниюча біль всередині не дасть забути, що ти живий! І тоді шукаєш для чого далі йти і терпіти... І ось цей переломний момент - ти знаходиш! Переосмислюєш усі цінності і визначаєш, що для тебе важливо! Звучить просто... Але пошук приводить у найтемніші закутки душі і тягне на дно склянки... І вот там відбувається найважливіший невидимий бій... Жаліти себе і пускати по венах обезболююче 24 на 7 чи встати і вийти, залишивши позаду цю жалюгідну копію... забувши дорогу до тебе-минулого...

Те, що окутало в темряву і вивело ж на світло - любов!... Але інша - до себе... Та, що завжди була, але не насмілювався її визнавати... Прийшов час зрозуміти, що тебе ніхто так не зможе відчувати і ніхто не буде так дбати про тебе, як ти сам... І коли тобі роблять щось не добре, не треба йти і заливати в себе отруту, не треба робити собі ще гірше... Чим ти тоді від тих "не хороших" в свому житті відрізняєшся?! В тебе завжди була, є і буде одна неперевершена людина - це ти сам! І пора вже починати працювати над вашими стосунками - між свідомістю і тілом - вчитись відчувати, прислухатись і розібратись нарешті, хто ти ж насправді! І з часом... І з часом все налагоджується! Кожен день має сенс! Кожен крок лише вперед! Ти щасливий і успішний! Все просто - прийми і полюби себе! :)

--------------
2014.11.07

Зійшло всередині кохання сонце

Авторський переклад пісні Tony Braxton - Suddenly

Лиш мить одна була мені потрібна
І погляд лиш один,
Щоб ніжність надприродна
Прокинулась в мені!
Зійшло всередині кохання сонце
І зміг відчути дотик я тепла,
Що враз наповнило мене,
Даруючи надію
Пізнати щастя неземне!

Хоча...
Кохав тебе я здалеку...
Боявся ближчим стати хоч на крок...
Збирався з силами,
Хотів тебе спинити...
І ще б момент...

Та...
Уяви моє ти здивування!
Яким мій подив був!
Коли ішовши повз,
В дарунок поглядом своїм з'єднала наші душі!
Тоді ж і долі одинокі
Сплелись в клубок один навік!

І враз уже ні згадки про те, хто я
І ким раніше був...
І як дощем весь смуток змило,
А біль, що знав раніш,
Розтанув наче сон!

І враз уже я не дрейфую
У морі пустоти
І сумнівів нема -
Я вірю в долю!
Вона ось тут -
В моїх обіймах вірних
Огорнута руками обома!

Я так жадав прокинутися поруч із тобою...
Рабом любові здатися хотів без бою...

І ось ця мить,
Коли годинники стихають!
Вуста торкаються німі,
Бо жодне слово не розкаже,
Як палко хочу я тебе
Теплом цілунків розтопити!
Торкатись так,
Як інший би не зміг!
І повторяти би це знову й знову,
Допоки вічність не скінчить свій лік...
А потім ще хоча би мить...

----------
01.11.2014