Посмішка Твоя всі негаразди вмить змітає

Хоч «Ми» й «почалися»» недавно,

Та щастя встиг пізнати я!

І кожна мить проходить марно,

Якщо не поруч Ти і я!

Твої прекрасні оченята,

Немов блискучі дві зорі,

Дали надію на майбутнє,

Поводирями стали у житті!

А посмішка... та посмішка Твоя...

Всі негаразди вмить змітає,

Знімає з плеч тягар буття,

І радість душу наповняє

Що Ти моя! Лише моя!

Цей крок... 

Один лиш крок нас розділяє...

І сил триматись більш нема!

Хапаю жадно, обіймаю 

Стрункий твій стан руками обома!

І ось він... «спокій і не спокій»,

Твого жаданий тіла дотик...

Я буду ним до віку спраглий!

Моє лікарство, мій наркотик...

З Тобою тепло, легко, ніжно

Завжди цікаво і трошки млісно

І кожен день стає все краще

Я хочу так – ніяк інакше!

Тебе так мало - хочу ще!

Будь ласка, дуже прошу!

Від мене ти не їдь ніде!

Я чесно - я хороший!