Лиш мить одна була мені потрібна
І погляд лиш один,
Щоб ніжність надприродна
Прокинулась в мені!
Зійшло всередині кохання сонце
І зміг відчути дотик я тепла,
Що враз наповнило мене,
Даруючи надію
Пізнати щастя неземне!
Хоча...
Кохав тебе я здалеку...
Боявся ближчим стати хоч на крок...
Збирався з силами,
Хотів тебе спинити...
І ще б момент...
Та...
Уяви моє ти здивування!
Яким мій подив був!
Коли ішовши повз,
В дарунок поглядом своїм з'єднала наші душі!
Тоді ж і долі одинокі
Сплелись в клубок один навік!
І враз уже ні згадки про те, хто я
І ким раніше був...
І як дощем весь смуток змило,
А біль, що знав раніш,
Розтанув наче сон!
І враз уже я не дрейфую
У морі пустоти
І сумнівів нема -
Я вірю в долю!
Вона ось тут -
В моїх обіймах вірних
Огорнута руками обома!
Я так жадав прокинутися поруч із тобою...
Рабом любові здатися хотів без бою...
І ось ця мить,
Коли годинники стихають!
Вуста торкаються німі,
Бо жодне слово не розкаже,
Як палко хочу я тебе
Теплом цілунків розтопити!
Торкатись так,
Як інший би не зміг!
І повторяти би це знову й знову,
Допоки вічність не скінчить свій лік...
А потім ще хоча би мить...
----------
01.11.2014
У морі пустоти
І сумнівів нема -
Я вірю в долю!
Вона ось тут -
В моїх обіймах вірних
Огорнута руками обома!
Я так жадав прокинутися поруч із тобою...
Рабом любові здатися хотів без бою...
І ось ця мить,
Коли годинники стихають!
Вуста торкаються німі,
Бо жодне слово не розкаже,
Як палко хочу я тебе
Теплом цілунків розтопити!
Торкатись так,
Як інший би не зміг!
І повторяти би це знову й знову,
Допоки вічність не скінчить свій лік...
А потім ще хоча би мить...
----------
01.11.2014
No comments:
Post a Comment