Коли пройшов поріг ти смерті, коли утратив всі орієнтири у житті, коли доля поставила тебе у позу... Приходить момент не-повернення... Нема до чого вертатись... та й нема вже як... Вот тоді починаєш направду жити! Ниюча біль всередині не дасть забути, що ти живий! І тоді шукаєш для чого далі йти і терпіти... І ось цей переломний момент - ти знаходиш! Переосмислюєш усі цінності і визначаєш, що для тебе важливо! Звучить просто... Але пошук приводить у найтемніші закутки душі і тягне на дно склянки... І вот там відбувається найважливіший невидимий бій... Жаліти себе і пускати по венах обезболююче 24 на 7 чи встати і вийти, залишивши позаду цю жалюгідну копію... забувши дорогу до тебе-минулого...
Те, що окутало в темряву і вивело ж на світло - любов!... Але інша - до себе... Та, що завжди була, але не насмілювався її визнавати... Прийшов час зрозуміти, що тебе ніхто так не зможе відчувати і ніхто не буде так дбати про тебе, як ти сам... І коли тобі роблять щось не добре, не треба йти і заливати в себе отруту, не треба робити собі ще гірше... Чим ти тоді від тих "не хороших" в свому житті відрізняєшся?! В тебе завжди була, є і буде одна неперевершена людина - це ти сам! І пора вже починати працювати над вашими стосунками - між свідомістю і тілом - вчитись відчувати, прислухатись і розібратись нарешті, хто ти ж насправді! І з часом... І з часом все налагоджується! Кожен день має сенс! Кожен крок лише вперед! Ти щасливий і успішний! Все просто - прийми і полюби себе! :)
--------------
2014.11.07
No comments:
Post a Comment