Якорем себе відчуваю в житті,
закинутим в глибокі води...
Покинутим без шансів вороття
Посеред холоду й темноти...
Яким я був вже не побачим,
іржа покрила повністю мене...
А колір чорний став моїм єдиним...
Суперників у нього тут нема...
Колись з грудей так рвалось серце
Тепер лиш чутно б’ється в тишині,
Воно стає все більше черстве
Все більш каміння нагадує мені
Надії й мрії розчаруванням обернулись...
І не озираючись минуло, що любив...
Ось тут на дні мені б лишитись і забутись…
Лише «один з...»..., Ніхто б напевно і не згадав...
--------
2013р.
No comments:
Post a Comment