Так важко, коли змушуєш себе постійно тримати в рамках… не можна подивитись, лишній раз підійти…
Коли торкаєшся до тіла… бажання, щоб час забув про свої справи і завмер разом з тобою…
Ще хоча б мить відчувати тепло руки… більшого й не треба… за це готовий все віддати…
А сказати «люблю»… О, Боже, сказати «люблю»… скільки раз ці слова ковтав в останній момент, коли вони були готові летіти…
Йти… та ні – ЛЕТІТИ на зустріч! І знати, що вона принесе ще більше болі і розчарування… але всерівно йти…
Бути поруч… і бути таким далеким…
Байдужість до навколишнього викликана неможливістю досягнення найзаповітнішої мрії - бути разом з нею…
Все життя чекати і шукати справжнє сильне почуття, часом навіть не вірити в його існування… щоб потім згорати і вмирати від того, що втратив можливість бути з людиною, що навчила кохати…
Лікарство від постійного болю таке просте і таке недосяжне…
Змінився! Дивишся на світ по-новому! Готовий! Знаєш як себе повести, як вирішити старі проблеми! Потрібен лише ще один шанс!…
Але тобі його вже не дадуть…
--------
2013р.
No comments:
Post a Comment