Нехай кожен день буде кульмінацією!

Фільми і стосунки... Як на мене, чимало схожого...

Перші фільми, як захоплююче, як хвилююче, лиш би не пропустити жодної хвилини...

А з часом підростаєш, ще раз переглядаєш і... дивуєшся, що ж там такого особливого колись знайшов...

А знаєте, як це коли стільки очікувань, така реклама... а потім і не згадаєш про що там було...

А деколи навпаки, невідомі актори, жодних спецефектів... а так добре, так тепло стає під час... Змушує глянути на світ по-новому, бувало? :)

Деякі занадто передбачувані, а деякі постійно тримають у напруженні, чого ж очікувати далі?!

Люди дуже різні - хтось і дорослий фільм дивитиметься до кінця очікуючи весілля, а хтось буде гортати без терпіння вперед у пошуку цікавих моментів, пропускаючи основне. Інші не жаліють часу в очікуванні кульмінації, а її все нема... та нема...

У кожного свій улюблений жанр... Хтось любить молодіжні комедії - багато нових лиць, високий рівень алкоголю і провали в пам'яті... Комусь подавай казку - принцеса, принц, всі співають і танцюють, і жили вони довго та щасливо... Комусь давай драму - вона хороша, він поганий, але він насправді не такий, є десь там хороше, і він точно зміниться поруч з нею...

Хтось з досвідом починає впізнавати і передбачати наступні події. Чим більше фільмів, тим важче здивуватись... Розчаровуючись в нових вертаєшся до тих, що в пам'яті хорошими закарбувались, і дивишся знов і знов - знайомо? Як колишні стосунки - не можеш відпустити і раз в півроку дзвониш, шоб зустрітись і понастальгувати...

Багато схожого, правда? Але це лише хвора задумка автора :) Насправді, жанри, сценарії... комусь, певно, так легше, але це все не те... 

Пишіть свою історію, без сюжетних ліній, без прив'язок, нехай інші пишуть стереотипи з вас, якщо їм так хочеться. Ви унікальні! Ви надзвичайні! Нехай кожен день буде кульмінацією, нехай щастя буде головним персонажом, а ви його агентом - куди воно, туди і ви! :)

Мудро вибираємо свою наступну сцену - не той випадок, коли дають повторний дубль! :)

-------------
30.12.2014

Давайте теплішати і світлішати кожного дня!

В один момент почав уважно стежити за поведінкою і фразами оточуючих. Те, що раніше здавалось нормою, враз почало різати слух... Дуже багато негативу у самих навіть фразах... Знаєте, як кажуть "Як корабель назовеш, так і попливе"... А люди в нас свої починання бездумно Титаніками охрещають...

Вот найпоширеніше:

"Ви не виходите?" - А можна без "не" обійтись - мені більше подобається "Ви виходите?" :)

"У вас соди немає?" - так вам потрібна та сода чи ні?! Тоді і запитайтесь "У вас сода є?" :)

А зараз мені, наприклад, зичать, щоб хвороба закінчилась швидше, шоб то вже останні дні хвороби були... Бррр, аж мурашки від таких побажань... Якшо б помер, то побажання здійснилися б, правда? А ще кажуть "поправляйся" (я не хочу), "лікуйся" (це взагалі як наказ і незавершена дія... мені бажають безупинно лікуватись?!). 

А правильно сказати "одужуй скоріш", "бажаю вилікуватись якомого швидше". Не забувайте слова і думки вміють матеріалізуватись!

Можете сказати, що я придираюсь до слів і що то все дурниці... Нехай, це лише піщинки життя, але ви маєте можливість вибрати куди дме вітер, чи будуть ті піщинки викладати пляж, де вам завжди затишно, чи падатимуть на купу проблем і негаразд...

Все починається з прибирання декількох "не", далі ви стараєтесь позитивніше мислити-говорити, людям навколо вас стає тепліше і приємніше, ви від того стаєте щасливішими, а далі і проблем може поменшати, принаймні вони вже не здаватимутись такими страшними і кусючими, від цього ви ще краще почуваєтесь - і вот вже процес пішов - далі лише більше і більше щастя, день за днем :) Коли вам дуже тепло, в мороз зовсім не холодно - те саме з відчуттям щастя, все навколо наче злегка підсвічено - погане не таким вже поганим здається, а хороше ще кращим! :)

Ганді говорив "Щоб змінити світ навколо, ви повинні змінити себе". Займіться своїм щастям, подаруйте світу, для початку, хоча б одну щасливу людину! Коли з'явиться тепло всередині, навіть не помітите, як почнете зігрівати навколишніх! :)

--------------

28.12.2014

Всередині гармонія душі

Я вдома лиш поруч з Тобою!

Надіюсь там краще, ніж було зі мною...

Авторський переклад пісні "Taylor Swift – Last Kiss"

Як зараз пам'ятаю погляд я твій,

Єдине світло серед ночі
І ті слова, що шепотіла одному мені
Казала без мене ти жити не зможеш
Але не вернулась...
Таки змогла...

Згадую свіжість повітря після дощу,
Сонця крихти у кожній калюжці
І ти між ними травневого дня
Сорочка ледь втримує серце
Ще досі я чую обіймів тепло
Сидячи сам на підлозі, закутавшись у спогадів плед
Усвідомлюю, що не знаю, як стати тим, по кому ти сумуєш...
Ніколи не думав, що останній цілунок може не в старості бути...

Все, що лишилось по тобі
Вуста мовчазні з іменем застиглим твоїм...
Тепер дивлюсь на твоє життя крізь призму фотографій,
А колись поправляв ковдру, коли ти солодко спала
Тепер відчуваю як зникаю з твого життя,
А колись теплом ти зігрівала...
І не пропущу жодної зустрічі з спільними друзями,
Щоб, так між іншим, спитатись "Як вона?

Надіюсь там краще, ніж було зі мною...

-------------
22.11.2014

Запитання без відповідей

Багато написано про пошук тої єдиної людини, що одна і на все життя... Але що робити, якщо її знайшов, але для "Вас" немає місця в цьому зіпсованому стереотипами і псевдо-цінностями світі?...

Якщо немає "завтра" для вашого "і жили вони довго і щасливо..."...

Якщо "половинки" надломились в дорозі, стерлись негараздами і пообростали принципами так, що тепер не підходять одне одному...

Якщо роздарували тепло випадковим людям, а та єдина мерзне в обіймах...

Залишається лише надіятись, що існує такий світ, в якому доля мала на вас інші плани...

--------------
18.11.2014

Чому вважається нормою шкодити собі?

Вот скажіть мені - чому поїдання банана на вулиці викликає насмішки, а смоктання тліючого циліндрика з сушеною травою - ні...?! Чому всім потрібно пояснювати свій вибір, коли замовляєш в барі негазовану воду, а споживання "результатів" (самі розумієте яких) життєдіяльності дріжджів - це норма...?!

Коли вживав алкоголь, курив та їв що-попаде і коли захочеться - то оточуючих усе влаштовувало, ніхто нічого не пропонував змінювати... А коли почав слідкувати за своїм здоров'ям, відмовився від шкідливих звичок, скинув зайві кілограми - в мене раптом появилось море "лікарів", які намагаються переконати, що я зараз роблю щось не так і приношу шкоду своєму здоров'ю... Тільки я тут не бачу логіки?! 

Чому в 21-ому столітті, коли живуть такі мудрі і розвинуті люди - вважається нормальним шкодити своєму організму?! Чому саме отруювати себе вважається крутістю, а бути здоровим - ні...?!

Але все могло би бути зовсім по-іншому! 

На вулиці підходили б із запитання "чи не знайдеться жменька горішків? Бо свої в машині забув...". 

Робили б перерву на свіжовичавлений апельсиновий сік, а не енергетик. 

За компанію робили б зарядку і виходили подихати свіжим повітрям, а не димом. 

Збиралися б після важкого робочого тижня випити по пляшці гарбузового соку, а не отрути. 

Піднімали собі настрій фізичними вправами, а не наркотиками. 

Корпоративи, дні народження святкували б так, щоб покращити своє здоров'я, а не зіпсувати його, щоб ранком прокидатись чудово себе почуваючи і з новими теплими спогадами про вечір, а не з бажанням вмерти і провалами в пам'яті...

Але знайте, що багато-хто вже так і робить - і ви також зможете! Головне це бажання і правильна мотивація! 

P.S. Завжди готовий помогти підтримкою і порадами!

Однозначне все стає багатоликим...

Сприймати більше звичного назвати даром чи ж прокляттям варто?!... Щось є від того й іншого...

Півметра вище рівня асфальтового моря можеш бути ти... Хоча частіш пірнути тягне десятки метрів вниз... Сліпим лежати з мінусом вобнімку, коли поверхнею плюси крокують зрячі... 

Тому, що кольорів палітра дала збій і ще в роддомі... яскраві тьмяними здаються... а межі, що їх окреслюють так "чітко", для мене вийшли з берегів, відкривши погляду буття картину справжню... Гримаси й маски, роками вправно зіткані людьми, їх без звороту розмило сирістю брехні, що парою здійнялась, зігріта намірами отими, що лиш "найкращі" ... А однозначне все стає багатоликим, з падінням градуса в крові, отруєній колись надії поцілунком... 

Слова ж пусті, в обгортках лесті, поривом вітру за обрій сприйняття несе, де їх належно байдужість зможе оцінити... Тоді й оголюється давно не юна і вульгарна правда... Яку б волів не бачити, мабуть... Без поспіху в ілюзії полоні шпалерами все явне б закривать... Але...

--------------

09.11.2014

Посмішка Твоя всі негаразди вмить змітає

Хоч «Ми» й «почалися»» недавно,

Та щастя встиг пізнати я!

І кожна мить проходить марно,

Якщо не поруч Ти і я!

Твої прекрасні оченята,

Немов блискучі дві зорі,

Дали надію на майбутнє,

Поводирями стали у житті!

А посмішка... та посмішка Твоя...

Всі негаразди вмить змітає,

Знімає з плеч тягар буття,

І радість душу наповняє

Що Ти моя! Лише моя!

Цей крок... 

Один лиш крок нас розділяє...

І сил триматись більш нема!

Хапаю жадно, обіймаю 

Стрункий твій стан руками обома!

І ось він... «спокій і не спокій»,

Твого жаданий тіла дотик...

Я буду ним до віку спраглий!

Моє лікарство, мій наркотик...

З Тобою тепло, легко, ніжно

Завжди цікаво і трошки млісно

І кожен день стає все краще

Я хочу так – ніяк інакше!

Тебе так мало - хочу ще!

Будь ласка, дуже прошу!

Від мене ти не їдь ніде!

Я чесно - я хороший!

Момент не-повернення...

Коли пройшов поріг ти смерті, коли утратив всі орієнтири у житті, коли доля поставила тебе у позу... Приходить момент не-повернення... Нема до чого вертатись... та й нема вже як... Вот тоді починаєш направду жити! Ниюча біль всередині не дасть забути, що ти живий! І тоді шукаєш для чого далі йти і терпіти... І ось цей переломний момент - ти знаходиш! Переосмислюєш усі цінності і визначаєш, що для тебе важливо! Звучить просто... Але пошук приводить у найтемніші закутки душі і тягне на дно склянки... І вот там відбувається найважливіший невидимий бій... Жаліти себе і пускати по венах обезболююче 24 на 7 чи встати і вийти, залишивши позаду цю жалюгідну копію... забувши дорогу до тебе-минулого...

Те, що окутало в темряву і вивело ж на світло - любов!... Але інша - до себе... Та, що завжди була, але не насмілювався її визнавати... Прийшов час зрозуміти, що тебе ніхто так не зможе відчувати і ніхто не буде так дбати про тебе, як ти сам... І коли тобі роблять щось не добре, не треба йти і заливати в себе отруту, не треба робити собі ще гірше... Чим ти тоді від тих "не хороших" в свому житті відрізняєшся?! В тебе завжди була, є і буде одна неперевершена людина - це ти сам! І пора вже починати працювати над вашими стосунками - між свідомістю і тілом - вчитись відчувати, прислухатись і розібратись нарешті, хто ти ж насправді! І з часом... І з часом все налагоджується! Кожен день має сенс! Кожен крок лише вперед! Ти щасливий і успішний! Все просто - прийми і полюби себе! :)

--------------
2014.11.07

Зійшло всередині кохання сонце

Авторський переклад пісні Tony Braxton - Suddenly

Лиш мить одна була мені потрібна
І погляд лиш один,
Щоб ніжність надприродна
Прокинулась в мені!
Зійшло всередині кохання сонце
І зміг відчути дотик я тепла,
Що враз наповнило мене,
Даруючи надію
Пізнати щастя неземне!

Хоча...
Кохав тебе я здалеку...
Боявся ближчим стати хоч на крок...
Збирався з силами,
Хотів тебе спинити...
І ще б момент...

Та...
Уяви моє ти здивування!
Яким мій подив був!
Коли ішовши повз,
В дарунок поглядом своїм з'єднала наші душі!
Тоді ж і долі одинокі
Сплелись в клубок один навік!

І враз уже ні згадки про те, хто я
І ким раніше був...
І як дощем весь смуток змило,
А біль, що знав раніш,
Розтанув наче сон!

І враз уже я не дрейфую
У морі пустоти
І сумнівів нема -
Я вірю в долю!
Вона ось тут -
В моїх обіймах вірних
Огорнута руками обома!

Я так жадав прокинутися поруч із тобою...
Рабом любові здатися хотів без бою...

І ось ця мить,
Коли годинники стихають!
Вуста торкаються німі,
Бо жодне слово не розкаже,
Як палко хочу я тебе
Теплом цілунків розтопити!
Торкатись так,
Як інший би не зміг!
І повторяти би це знову й знову,
Допоки вічність не скінчить свій лік...
А потім ще хоча би мить...

----------
01.11.2014

Чи мене любили? Чи мене здурили?

Коли розставання тихо розвернулось і пішло... залишився мені лиш оберемок смутку та сумнівів... стільки аргументів, доказів... що правда, а що брехня... А так наче щиро було все... Впадаєш в спогадів обійми... Та як же ж так?!... Невже усе притворством було, грою?! Сказав би ні! Але чому ж тоді за руку не взяли, простягнуту з колін?... Хіба оте "велике вічне" почуття, що часом обпікає, ось так згасає вмить?!... невже образи каменем одним розбити можна?!... Якшо ламке таке, то гріш ціна... Полиш! Жалю не варте! Не варте... так... але... важкість на душі така... що годі піднятись і випрямити спину... Відкрив нарешті очі... і... нічого не побачив... в момент чужим став світу... і, мабуть, пішов би... але... вирішив зберегти спокій тих, в чиєму домі, чиєму серці мене ще рідним називають... і я щиро дякую за це!

---------

2014р.

Три типи любові

Любов... ми так часто це слово вживаємо... Але думаю не кожен намагається розібратись, який відтінок цього разу набуває "любов"... Всі ми адресуємо своїм половинкам те ж слово "люблю", але чи вкладаєм той же ж зміст? Хто насправді об'єкт любові?!

Я розрізняю 3 типи:

1) Любов до себе - егоїстична, бажання володіти...

Ти чітко знаєш, що тобі потрібно - яка робота, яке помешкання, яка половинка... Знаходиш потрібну людину, яка відповідає твоїм вимогам, вписується в твої плани. Тобі подобається як на вас дивляться, Тобі кажуть ви чудова пара. І ось воно якби любов... але ні - все крутиться навколо "Тебе"!... Ця людина лише як аксесуар, трофей... Коли перестане відповідати очікуванням, закінчиться любов...

Таке ж і з дружбою трапляється...

2) Любов до емоцій - пристрасть...

Ти весь гориш поруч з цією людиною. Подобається як себе почуваєш з нею. Вас одне від одного не відірвати. Ви спілкуєтесь тілами. І знову не зовсім любов - тебе не цікавить, як в неї день пройшов, тобі не цікаво, що в неї на душі... Зустріч без фізичного контакту здається пустою тратою часу, відмови викликають злість... Така людина стає інструментом для отримання задоволення... Таку пару побут і рутина мають великі шанси розвалити...

3) Любов до іншої людини - та сама, яка насправді має право так називатись! Стосується всіх рідних душі людей!

Це бажання дбати і робити безкорисливо приємно іншій людині. Коли любиш її більше самого себе. Не дивлячись на всі негаразди, на те, що ви не підходите одне одному, і не відповідає вона твоїм очікуванням, ти всерівно її любиш!

Тут можна багато говорити - цей пункт вартий окремого посту :)

-------------
06.12.2013

І втомлене серце прокинулось враз!

Промінчиком світла для мене Ти стала

Від вічного холоду теплом врятувала

Повітрям весняним наповнились груди

Усміхненим знову побачили люди

Віру у завтрашній день відновила

Та й взяла за руку, до мрії повела

І втомлене серце прокинулось враз

Готове невпинно боротись за нас

День починається з думки про Тебе

Скоріш би уже пригорнути до себе.

Завжди мені мало і хочеться ще…

Знаю новий день нам зустріч несе!

І нехай негатив пожаліє, що прийшов :)

Підозрюю, що у Вас не раз проскакували думки – раз такі «депресивні» записи, то, мабуть, вже «шия в петлі»… потрібно хлопця витягувати… У мене, як і у всіх, бувають «погані» дні, але можу запевнити, що у мене все, тьфу-тьфу, налагодилось і, принаймні, останні півроку щасливий і життєрадісний :)

Те, що в блозі – це не сповідь, не крик про допомогу, не потреба похвали чи підтримки… Це мої творіння – результат осмислення певних питань, проблем… Часто вже не актуальні, частина ще минулорічні. Є художники, композитори, хореографи, а я так… філософ-любитель і зовсім трошечки письменник… Принаймні, себе таким вважаю... ;)

Звичайно таких речей не пишуть, доки не відчують сильного розчарування чи не відчують гіркоти втрати… Можна сказати, що є певна плата, щоб почати бачити речі по ту сторону життя – те, що приховане в тіні сонячних днів…

Часом бувало досить важко… Вирішив, що раз вже болить, то хоча б витягну користі скільки зможу з такого стану… :) І це стало для мене панацеєю! Почав давати волю думкам і емоціям… Чим більше чорнів аркуш від пера, тим більш світлішало на душі… Те, що роз’їдало мене зсередини, на папері ставало, може не завжди «білим», але таким трохи «пухнастим» :)

Біль можна назвати музою-садисткою, темним ангелом – це також дар… залежить як його сприймати… Заставте негатив пожаліти про свій прихід – нагло ним скористайтесь і вичавіть всі соки! :) Вот такий лайфхак :)

--------------

2014-10-26

Слава Україні!

Маємо можливість сьогодні зробити нашу країну кращою! Давайте не впустимо такого шансу!

--------------------------

Страждають люди… лежать скалічені, убиті… За браве діло, за майбутнє багатостраждальної землі… І як же ж можна на все це очі закривати… Тиснути руку, а за спиною ножа ховати… Оголошувати переговори і віддавати наказ про братовбивство… Столиця тоне в брехні злодіїв і крові волелюбного народу… Так, всі отримають по заслугам рано чи пізно, але, на жаль, не всі зможуть цей момент застати… Хто ж так високо ціну підняв одним, щоб жертвувати іншими заради лише звільнення посади… Надіюсь лиш на те, що майбутня влада, люди, що візьмуться наводити порядок в країні чомусь навчаться з теперішніх подій… Ніякі гроші, ніякі посади і привілегії не варті покалічених людських життів… Всі ми при народженні і в смерті рівні…

-------------

2014.02.19

Ще один шанс!

P.S. Дайте мені, будь ласка, знати чи сподобалась ідея фотографій моїх записок чи таки краще друкувати... Наперед дякую :)

Не ускладнюй собі життя... Воно Тобі треба?! :)

Моя позиція по життю проста: 

1) Хочеш – роби, не хочеш – не роби! 

Відповідно, якщо шось зробив – то сам захотів, ніхто не заставляв. А якшо не зробив – означає і не хотів... 

У нас завжди є вибір і наші рішення - лише наші!

2) Стався до інших так, як хочеш, шоб ставились до тебе! 

Вважаю, що кожна людина показує приклад – вчить як з нею спілкуватись і як з нею поводитись. Добра і уважна людина – і ти будеш таким же з нею! Агресивна і недовірлива – і ти таким будеш... А далі вже обираєш яким хочеш бути і, відповідно, з ким спілкуватись. Правильно говорять: 

«З вовками жити – по-вовчи вити». 

«Про людину судять по її друзям і оточенні».

3) Закатай рукава і йди робити помилки!

Ніхто так нас в житті не навчить "уму-разуму", як пані Помилка... Якщо попробуєш, а тобі не вдасться - то хоча б досвід отримаєш... А якщо не попробуєш - то і мучитись будеш "як би було, якби було", і кругленький нулик результативності... :)

4) Життя лише на 10 % складається з того, що відбувається, і на 90 % - з того, як ми це сприймаємо!

Пошук хорошого там, де його якби нема - це такий же ж навик, як і будь-який інший - чим більше практики, тим краще вдається :) А коли у житті появляється більше хорошого, покращується відразу настрій, і здоров'я, і добрішим будеш, і робота стане продуктивнішою - одні плюси і "апгрейди" :)

5) Життя занадто серйозна штука, шоб до нього надто серйозно ставитись... :)

Не ускладнюй собі та іншим життя... Воно Тобі треба?! :)

Обережно, Кохання!

Знайти ту особливу єдину людину, пізнати щастя взаємного кохання – це, мабуть, найжаданіша і найпопулярніша мрія в світі! Але не всі усвідомлюють, що воно може принести не лише користь і задоволення, а й цілком реальну небезпеку життю…

У нас є повноцінне, цілком сформоване життя, яке захищає певний бар’єр-оболонка. І щоб стати частинкою нашого життя, потрібно опинитися всередині. Когось ми самі впускаємо, хтось проникає непомітно для нас, а дехто нагло вривається… В будь-якому випадку осоколок-частинка людини опиняється в нас… Чим сильніші почуття, тим глибше він проникає і тим більший вплив на наше життя. Осколок приймається нашим тілом і з часом може повністю злитись з ним.

Але якщо кохана людина зробить щось погане… осколок провертається… з часом та частинка приймається тілом знову… або виштовхується…

Якщо почуття не були глибокими – стає неприємно, але швидко рана затягується і може й сліду не залишитись.

Але якщо ти вважаєш, що це та єдина людина… Якщо ти впустив її так глибоко в своє життя як тільки зміг… То осколок висмикнути стає дуже складно… Коли ви розстаєтесь, починається сильна кровотеча… Хтось переживе, а хтось – ні… Залежить від того на скільки сильна людина…

Дехто швиденько шукає осколку заміну… але таку ж частинку важко знайти…

Дехто вибирає припекти рану… і тим самим ускладнити проникнення іншій людині в наше життя…

А найболючіше і найсумніше постійно турбувати, роздирати рану… Ворушити минуле…

Серйозна рана з часом може зажити, але як і місце перелому – виглядатиме здоровим, буде функціонально справним, але буде турбувати, боліти… А шрам, як згадка, залишиться на все життя…

--------
2014р.

Не хочу більше вибачатись...

Не хочу більше вибачатись… 

Не те, щоб гордий я занадто… 

Не хочу більше помилятись… 

Я роблю боляче зачасто… 

Я знаю помилки – це спосіб стати кращим… Але якою ціною!? Якби рішення не зачіпали більше нікого, окрім мене…

Є бажання втекти і пробувати вберегти близьких мені людей від «геніально правильних» і «блискучих» вчинків… Появився страх приймати рішення, появилась недовіра до представлення, що добре, а що ні… Мій компас перестав показувати напрямок, а лиш крутиться довкола… розгублений як і я… І будь-яке світло дає надію… але чи це не чергова омана…?!

Хто загубив мене, хто мене шукає – знайдіть вже поскоріше… Поки не почав я знову помилятись… Не хочу більше вибачатись…

--------

2013р.

Роздертий навпіл…

Авторський переклад пісні Sanna Nielsen “Broken in Two”

І знову будильника дзвін… нестерпне нагадування

Про ще одну безсонну… бездонно самотню ніч…

За твоїм дотиком туга

В полоні тіней безмовних я

До подушки твоєї тягнучись, холодної, мов лід,

Усвідомлюю істину…

Роздертий навпіл…

Прахом діаманти обернуться...

Іржею золото стане…

Допоки ми залишатимемся

Розірваними навпіл

«Навіки» перерветься лиш словом одним…

Якщо відмовлюсь

Коли-небудь перестати любити тебе…

Допоки ми не почнемо пробачати

Який сенс жити?

Якби ти тільки почула мене…

Нічого я так не хотів, як спробувати ще раз!

Ми розпочнемо нову главу,

Тільки цього разу без меж!

Якщо почуєш ти мене…

Я знаю ти таки зрозумієш…

Роздерті навпіл…

Прахом діаманти обернуться...

Іржею золото стане…

Допоки ми залишатимемся

Розірваними навпіл

Сонце падатиме і падатиме з небосхилу

Допоки ми не будемо разом,

Допоки будемо розбивати серця наші навпіл…

Розсуну навстіж штори я

І чекатиму… чекатиму світла нового дня!

Але воно… ніколи не явиться…

Я викрикую в порожнечу твоє ім’я

Потребую, щоб почула ти… мене…

Роздертий навпіл…

Прахом діаманти обернуться...

Іржею золото стане…

Допоки ми залишатимемся

Розірваними навпіл

«Навіки» перерветься лиш словом одним…

Якщо відмовлюсь я

Коли-небудь перестати любити тебе…

--------------

24.04.2014

Російська рулетка любові

Кохання можна порівняти з грою в російську рулетку… в барабані револьвера 5 куль… якщо повезе - ти найщасливіший в світі! Але шанси невеликі – швидше рознесеш собі мізки…

Можна мати відносини без любові, а можна мати любов без відносин... Не заставиш себе закохатись, і не зможеш по команді розлюбити...

Сподобалась тобі якась людина - і чути як заряджаються кулі... Вирішив з нею формувати відносини і оп... палець вже на курку...

А далі Lucky Shot :)

На цю тему є гарний вірш Юрія Фріговича:

Играем в любовь мы на пару…

Я ставлю на кон свою жизнь.

Поёт панихиду гитара,

А я себе: "Юрка, держись!"

Ладонь рукоятку смакует…

Спокойно, не рви, не психуй…

Последний из всех поцелуев –

От пули стальной поцелуй.

Напрягся момент ожиданья…

В динамиках бесится рок…

Ещё раз задержка дыханья,

Ещё раз нажать на курок.

Играем в любовь мы покуда

Не выступит кровь на виске.

Чуть смерти отпив из сосуда,

Берёт наши ставки крупье.

Кручу барабан осторожно…

Мой ход… попаду или нет?..

И капелька пота тревожно

Стекает в завядший букет.

Закончились игры с любовью.

Дари ей мечту, не дари…

Висок – вход пронизанный болью,

Да пороха запах внутри.

2006 р.

-------
2013р.

Навчання наче гра :)

Навчання в ліцеї було цікавою пригодою. Воно чимось нагадує комп’ютерну гру типу «проходілка». Сам подумай: 

Починається гра з тренування – ти готуєшся, розв’язуєш задачі, вчиш теорію. 

Пізніше 1-ше випробування (якщо виграєш – розпочнеш гру). Ті, в кого низенький IQ відсіюються. 

І так ми пройшли, збираються усі найкращі і розробники гри півгодини проводять інструктаж і запускають у фортецю. Розпочинається «Level 1», але його чомусь називають «8-ий клас». Там усе якесь не таке, свої назви, шрифти, закони. Карта, по якій ми бігаєм, називається «Ліцей» (досить загадково). 

Спочатку правило одне: кожен за себе, всі проти тебе. Але потім для полегшення проходження місій нас об’єднують у групи по 30 особин. У нашому взводі було 22 чоловіка для бойових дій та 8 дівчат для іншої діяльності. З нами також був подвійний агент (Ігор Михайлович), помагав нам та ворожим силам (вчителям). 

В перші ж дні видали зброю в магазині з амуніцією (бібліотека), пізніше можна було поповнювати запаси та одержувати щось нове. 

Поповнювати здоров’я треба було у відведеному місці (їдальня), але часто вороги псували їжу і тому ми старались бути обережними. 

У нас були втрати… Після закінчення кожного рівня декілька одиниць таємничо зникали (Game over), але появлялися новобранці (Start). 

Між нами і вчителями часто відбувалися жорстокі схватки (Mortal Kombat), вони в грі називалися колоквіуми, екзамени. 

Але все-таки ми вижили і пройшли гру до кінця, зараз я вже починаю нову гру – «Університет» і Тобі раджу! :)

--------

2004р.

Знайти і не розгледіти, впустити і вмерти...

Хочу, але не можу бути в стосунках... Просто сил вже недостатньо, заряд близький нулю... Мені більш ніж достатньо жіночих сліз, причиною яким я був... Раз за разом приносити біль, тим кого завжди старався від нього вберегти... І відчувати, що нічого з тим не вдієш... Відкласти винесення вироку приведе лише до його обтяження... Розуміючи це, завжди обирав - вже і зараз, швидко і різко... І як же ж тут пояснити, що ти таким чином намагався зробити краще... дати надію на краще майбутнє, ніж могло би бути... Кому хочеться кожного дня переконуватись, що тебе вже не люблять?!

Скільки раз мене таврували гучним словом "Бабнік"... Після сто першого "ну кого тепер змолодив?" покидаєш спроби пояснити, що лише шукаю ту одну... І в пошуках цих я повний невдаха... В мене не було "чергових" - кожен раз був останнім... І ще один "останній", і ще... Але завжди віддавався на всі 100, без залишку, без решти... Кожен раз вірив, що це саме ті стосунки, про які говорять "І жили вони довго і щасливо"... Був таким простим, таким щирим... Не було що читати між рядків... Любив, коли любив і не боявся слів... і не любив, коли не любив...

Найбільша моя вина хіба в тім, як сильно я хотів нестримного кохання, що в кожній іскрі бачив полум'я... Симпатії, закоханості ліпив ярлик - це вона! та сама!... Був щедрим і безпечним... Залишав частинку душі в теплих долонях, що ласкали моє обличчя... І так хвилювався, щоб донести якомога більше моїй Єдиній, імені якої ще не знав...

Минали роки, і я зневірився... всі ярлики позакінчувались... поставив хрест на коханні... Це міф! Його не існує! А хто каже, що кохає - наївний дурень, що себе сам переконує в цих почуттях... Вирішив, що пора дорослішати... Серце на другий план, будем керуватись логікою... Зустріну хорошу дівчину, відкину все в сторону і буду працювати над стосунками, над майбутнім!

Вона така чудна здалась мені... Руда, дитиняча і не така як всі... Коли пригорнулась до мене, зрозумів, що руки мої створені були її обіймати... Спільні інтереси, співпали погляди і плани - "Йдемо разом по життю?" - "Йдемо!"

Проходив час, стосунки дорослішали і ускладнювались... Мої старання не приносили результатів, не справлявся... Було важко обом... і прийшов час полегшити страждання і "дати волю"... І сценарій якби звичний... Але виявилось ні... Серце затаїло образу на свого експлуататора... Покохало, а мені не сказало... Зрозумів свої справжні почуття, лише коли щастя втікало піском крізь пальці... і як сильно не стискав кулаки... лиш крові більшало...

Який злий жарт... Прагнути і шукати, знайти і не розгледіти, впустити і вмерти...

--------
2014р.

Небагато... але я Твій!

Авторський переклад пісні “The Script – I`m yours”

Торкнулась втомлених очей моїх

І на обличчі одну за одною обвела зморшки

І старшим ставати якось навіть приємно…

Уважно слухаю твої роз’яснення

Витвір мистецтва те, як окутуєш мене думками

І я бережно розвішую їх на стінах серця!

Можливо, не найніжніший у мене дотик,

Можливо, не складу я романтичних віршів,

І, мабуть, далеко не красень,

Але я Твій!

І, можливо, я різкуватим буваю,

І недостатньо для тебе хороший, деколи думаю…

Це може здаватись небагато…

Але я Твій!

Ти зцілила мене від шрамів,

Зігріла мою душу,

Полюбила мої думки

Ти єдиний ангел в моєму житті!

В день, коли дізнався про смерть найкращого друга

Коліна прогнулись і ти побачила сльози…

Скажи, що я досі воїн в твоїх очах!

Можливо, не найніжніший у мене дотик,

Можливо, не складу я романтичних віршів,

І, можливо, далеко не красень,

Але я Твій!

І, можливо, я різкуватим буваю,

І що недостатньо для тебе хороший, деколи думаю…

Це може здаватись небагато…

Але я Твій!

Закинутий в глибокі води...

Якорем себе відчуваю в житті, 

закинутим в глибокі води...

Покинутим без шансів вороття

Посеред холоду й темноти...

Яким я був вже не побачим, 

іржа покрила повністю мене...

А колір чорний став моїм єдиним... 

Суперників у нього тут нема...

Колись з грудей так рвалось серце

Тепер лиш чутно б’ється в тишині, 

Воно стає все більше черстве

Все більш каміння нагадує мені

Надії й мрії розчаруванням обернулись...

І не озираючись минуло, що любив...

Ось тут на дні мені б лишитись і забутись…

Лише «один з...»..., Ніхто б напевно і не згадав...

--------

2013р.

Діліться - не жаднічайте :)

Читачам, привіт! :)

Радий, що мою писанину хтось читає ;)

Якби в нас було більше спілкування, я б з того дуже тішився! :) Прийміть, при можливості і бажанні, участь в робочому процесі :) А саме, можете ділитись своїми думками щодо питань піднятих в постах, або щось інше - все що захочеться :) Писати можна сюди в коментарі, або особисто мені в соц. мережах Вконакті, Facebook, на ел.адресу R.Lozynsky@gmail.com , або навіть можна анонімно на Ask.fm

А можливо Ви хочете поправити орфографію, запропонувати кращу риму, чи запропонувати свою заміну якомусь кавалку тексту - буду з цього тільки радий! :)

Я деколи роблю авторський переклад пісень на українську - може порекомендуєте гарну змістовну пісню - є великі шанси, що візьмусь за її переклад :) Можу перекласти з англійської або польської мов, можу також попробувати іспанську осилити :)

Можливо у Вас є віршики, яким на Вашу думку щось бракує - мені не погано вдається відшліфовувати і редагувати - Try Me! :))

Надихніть мене на щось нове, а може мої тексти були музою для Вас - поділіться :)

Чудового Вам дня чи вечора! :)

Про двох веселеньких хлоп'ят :)

Трішки ностальгії - запис, який залишив у випускному альбомі хорошого друга :)

---------------------------------------------------------------------------------------------

Зараз в нас такий цікавий етап – ми немов діти, яким пора покидати свою домівку і розпочинати своє самостійне життя. Ми стоїмо посередині, за нами Ліцей (не хочеться покидати свого обжитого і добрезнаного містечка), а перед нами гордо височіє Університет, який манить своєю величчю та великими можливостями. І так все-таки, тягне до пригод, до невідомих непройдених нами стежок, що ми рушаємо вперед. І це правильно – потрібно постійно змінюватися, прагнути кращого, не залишатись на місці. Що ми й увесь час, усі 4 без перепочинку роки робили – бігали за маршрутками та тролейбусами; по 3-5 кругів на норматив; за дівчатами, а деколи навіть від (і таке траплялося); на уроки і з уроків; за вчителями, коли хотіли виправити оцінку, і від вчителів, коли не хотіли зіпсувати її; бігали на пиво і за пиво. Постійно в русі та постійно в дусі, постійно в центрі подій і центрі уваги, на піці слави та з переможним кубком в руці – так, ми чемпіони – знаєш Ти і знаю я, знає вся крута братва.

Пройде час, розпустять клас – розбіжимося хто-куди і як кому би не жилося докупи все ж ми зберемося. Тоді ми келих підіймемо, згадаєм добрії часи, згадаєм все, згадаєм licej, згадаєм пору ми дитячу, моменти щастя та нудьги. Та пройде мить, а з нею сум і знову радісні будем – ми разом всі, чого ще треба для щастя повного в житті. Та хтось, мабуть, хутчіж з-за столу стане і скаже: «Ні! Ти не правий! Потрібні гроші, сила, слава!» Але то буде людина, що сиділа за столиком сусіднім, бо тут всі живемо у вільній Україні і кожен вільний думати, робити, жити та й не погодитись зі мною. Міркую я – разом ми сила і змінимо ми щось іще в житті, я не про шкарпетки – не подумай, про щось високе, грандіозне для рідної великої землі і потім хтось згадає нас, двох таких веселеньких хлоп’ят і скаже тихо: «Ви в серці жити будете вовік!»

Тримайся Брате!

З-call-a’ємся, по-see-ємся

--------

2004р.

Сльози, що ховаються за посмішками

А чи знаєте як це відчувати біль, притупити, зупинити, який не можливо…?

Бути збитим уявною машиною, переламані всі кістки, стан несумісний з життям, але ти живеш далі…

Коли готовий йти до світла, воно повинне принести таке жадане умиротворення, але тебе реанімують, не відпускають, прирікаючи на муки…

Кажуть «Живи!», «Все буде добре!», не розуміючи, що в тебе забрали те, що давало силу жити і не навчили як бути далі… Куди йти? Що робити?

Абияка думка підійде тільки, щоб зайняти голову хоч на хвилину… Всі методи випробовуєш, щоб забутись…

Стає страшно, коли настає вечір… Засинаєш і… всі думки, що старанно відганяєш вдень, стають безконтрольні… Звуки, запахи, дотики… Ніч за ніччю переживаєш знову і знову все те, що мрієш забути…

Прокидаєшся… І найгірше в цьому те, що таки прокидаєшся…

День… місяць… рік… Таки, дійсно, з часом стає легше… Вчишся знову жити...

Але таке почуття, що почав бачити «привидів»… Те, на що раніше не звертав уваги…

Раніше бачив усе яскравим – тепер помічаєш темні, сірі нотки…

Дивлячись на людей колись звертав увагу лише на позитивні емоції, а тепер помічаєш сльози, що ховаються за посмішками…

Вони завжди там були… Але вибирав цього не бачити…

Зате тепер став тонше відчувати людей, появились співчуття, розуміння, мудрість…

Ціна велика… Не знаю чи комусь би побажав…

Але вдячний долі за урок!

Це той удар, той стрес, який вмить змушує змінити зорю-проводиря по життєвому шляху і стати новою людиною!

Надіюсь кращою!

--------

2014р.

Життям стесаний? А може заточений!?

Трішки про себе :)

Стараюсь бути хорошим, але дехто мене вважає поганим…

В одному місці життям стесаний, а десь і заточений…

Вмію веселитись, але частіше ностальгую…

Цинічний реаліст, який живе фантазіями…

Завжди знайдеться хороша порада, а в самого шлях помилками всіяний…

Але головне, що приходить новий день і я стаю кращим, ніж вчора, та гіршим, ніж завтра!

------------------------------------------------------------------------------------------

А ще я колись бавився в "композитора" під ніком DJ Mystic... :) Нижче посилання де можна послухати мої творіння :)

2003-2004 рр. (10-11 клас)

https://soundcloud.com/lozynsky-roman/sets/dj-mystic

А ось з цим недавно бавився :)

http://www.incredibox.com/53B075B07B97A-V3

А ось так виглядає мій логотип :)